Герої не вмирають!

Майдан не був монолітним явищем. Ні, він бував різним у різний час: поділеним на політичну та громадську фракції, на “сцену” і “протестувальників”, єдиним як одне ціле, тихою гаванню і полем битви, пасивним стоянням і активною дією, депресивним і радісним. Емоційні гойдалки від настроїв поразки до почуття перемоги були його звичною атмосферою. Звідси походить досить поширене враження стисненого, сконденсованого часу, коли інформаційний привід живе мінімум кілька годин – максимум два-три дні, а між початком і кінцем одного тижня зяє провалля розміром в епоху. Так само стрімко під впливом різних чинників – насамперед ескалації владного насильства – змінювалася тактика поведінки майданівців.

Ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, найстрашніша ніч, яку довелося пережити нам усім з 18 на 19 лютого 2014р. 
Кілька тисяч Героїв, які втримали тоді Майдан від остаточної зачистки, зробили справжній подвиг,про який ми ніколи не забудемо.
Читаючи спогади очевидців про це пекло, щоразу зустрічається одне і теж питання: Чому беркут тоді так і не дотис захисників Майдану? Що зупинило цих нещадних вбивць? Мабуть це питання лишиться одним з багатьох, на яке ми так і не отримаємо відповіді найближчим часом.
В ту ніч з усіх куточків країни, а передусім із Заходу та Центру спішили автобусами, машинами сотні і тисячі людей із однією думкою: "Хлопці, ви тільки протримайтеся там ще трошки, ми вже їдемо!" В цю ніч палали управління міліції, СБУ, прокуратури у Львові і Тернополі, Хмельницькому та Луцьку, Івано-Франківську і Рівному.
Уся країна була серцем на вогняному Майдані, де вирішувалась наша доля...

Небесна сотня – це не просто більше сотні людей, вбитих тодішнім  режимом під час Революції Гідності. Це - герої, які віддали своє життя за всіх нас, за загальнолюдські цінності, за захист прав людини.

Трагічні події на майдані Незалежності увійшли до новітньої історії України і стали символом всенародного опору беззаконним діям тодішньої владі. Сьогодні, 20 лютого 2019 року, в п’яту річницю початку розстрілів на Майдані учасників Революції Гідності, учні 7-8 класів Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ім. В.П. Дашенка, відвідали  виховний захід «Герої не вмирають» та прийняли участь в акції «Ангели пам’яті».

За словами співачки, що впровадила дану акцію, Анжеліки Рудницької, з кожним роком масштаби акції зростають. «Коли ми прийшли перший раз розвісити ангелів, ми практично всі були між собою знайомі. А зараз я багатьох із тих, хто прийшов, навіть не знаю. Але я бачу: якщо в руках є ангели, то це наші люди. Приходять школярі, приходять старші люди. До неї може долучитися кожен, вирізавши з паперу фігурку ангела і повісивши на дерево біля свого будинку. Ми назвали нашу акцію тихою, бо справжня пам’ять не потребує зайвих слів і пояснень. Як і молитва», - зазначила активістка.

  Цього року тиха акція «Ангели пам’яті» вперше вийшла за межі України. Якщо минулого року до неї приєдналися лише Рівне і Коломия, то нині вона відбулася в усіх містах Львівщини та Луганщини, багатьох обласних центрах, а також у Польщі, Туреччині, Латвії, США, Греції, Франції. «Акція уже живе своїм життям і я навіть не знаю точної кількості міст, які приєдналися до нас», - зізнається Анжеліка Рудницька.

Паперові ангели прикрасили й одне з головних дерев шкільного подвір’я – калину. Учні тихо вшанували борців за вільну Україну.   

 Тиха акція «Ангели пам’яті» стала однією з перших із низки заходів, приурочених до 5-ї річниці Небесної Сотні.

Революція Гідності залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. Не в прийнятих документах – папір все стерпить, не в прізвищах лідерів – вони змінювалися і будуть змінюватися. Її ідеали, надії й рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову політичну ідентичність. Процес не завершено. Бо історія штука не скороспішна. Коли ж завершиться – будуть і правильні рішення, і справжні лідери.