Ми відкриваємо для себе Чигиринщину!

         08.10. до Дня Українського козацтва  за ініціативою вчителя історії            Куцої Ольги Сергіївни учні 6, 7,8, 10 класу відвідали  древню землю козацької слави - місто Чигирин.

   Завдяки подорожі до Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» діти мали змогу поринути з головою у козацький світ.                   Наша подорож почалася з музею Богдана Хмельницького та резиденції гетьмана. У залах музею Б.Хмельницького висвітлено теми, які розкривають військову, державотворчу та зовнішньополітичну діяльність гетьмана, розповідають про історію гетьманської столиці – місто Чигирин, події Національно – визвольної війни українського народу середини XVII ст. Музейне зібрання нараховує близько 2000 експонатів.  В рамках Державної історико-культурологічної програми «Золота підкова Черкащини» поряд з музеєм Б. Хмельницького продовжуються роботи по відтворенню комплексу будівель резиденції творця Української козацької держави. Наступним і, мабуть, найбільш видовищним етапом нашої подорожі  була Замкова гора, з якої відкривається неповторна панорама Чигирина та його околиць.

   

Емоції та натхненність учнів говорять самі за себе, адже навколо все дихає історією, стародавніми легендами та козацькою міццю. Тож ми доторкнулися  до ще однієї важливої віхи в історії України, ми  поринули у минуле, відкривши для себе батьківщину українського козацтва - Чигирин.

До 75-річчя трагедії Бабиного Яру

   Кожного року Україна і світ вшановують пам'ять жертв злочину, що забрав понад  100 тисяч життів. До дня 75-тих роковин початку масових розстрілів  діти шостого класу та вчитель історії Куца Ольга Сергіївна  відвідали  меморіальний комплекс "Бабин Яр",  з ціллю  вшанування пам'яті загиблих та проведення виховного заняття. 

Це не було тяжко допомогти дітям уявити та відчути масштаби трагедії Бабиного Яру.  Сильна атмосфера урочища та історії очевидців , повідані Ольгою Сергіївною, дозволили учням в повній мірі зрозуміти весь жах та біль минулого.

В котре було доведено, що подібні виховні заходи, проведені на місці  подій минулого,  дають змогу вчителеві не просто провести урок історії, а допомогти учням  доторкнутися чогось більшого - душевного.  Сучасники, діти та дорослі, мають не просто знати дати, а й розуміти: чому ці дати так глибоко, і навіть болісно, закарбовані в історії України. 
 
 

Наш дружній 6 клас

Школа! Школа! Дітей зустрічає!
         Усміхається щиро до нас.
         І гостинно запрошує, радо вітає,         
 Проведе у знайомий нам клас.

Море усмішок, музики, сміху багато,
          Квіти, ранці в дитячих руках.
         Бо сьогодні — день Знань! Гарне свято!
         Ми прийшли по знайомих стежках.
В храм науки. Щоб мудрими стати,
         Пізнавати цей радісний світ.
        Щоб навчатися, зірку із неба дістати,
         Здобувати знання з юних літ,
Пізнавати науки глибин
 Розібратися добре у нім.
  Нині свято чудове по всій Україні.
Ми злетілися в рідний наш дім.

Відеозвіт про виховну роботу

Виховна робота в 5класі в 2015 - 2016 н.р.

Лінійка до Дня Перемоги

Шлях поколінь. Війна – мир…

    Запорукою гідності, величі людини є знання та повага   минулого – минулого країни, малої Батьківщини, свого роду.
Життя кожної людини пов’язане з життям країни. Для всіх нас війна - вічно у незгасній пам’яті.  Адже пам’ять – частина духовного життя народу, його найсвятіша істина. Той, хто  пам’ятає, завжди сильніший, бо озброєний досвідом минулого. Досвідом боротьби і подолання труднощів, самозречення і відданості, мужності і непокори.  Причинно- наслідковий  зв’язок – не лише історичний термін.
Зв'язок поколінь, передача кращих якостей від діда-прадіда до нащадків породжує династії героїв, які поруч з нами. Події другої світової війни не перестають вражати силою народного духу, величчю подвигу мільйонів,що піднялися на захист Батьківщини, своїх осель і родин. Про це створено тисячі книг, кінофільмів, картин, симфоній, пісень. Однак тема героїзму в роки війни нескінченна, бо має вічне джерело, витоки якого – у народній пам’яті, що закарбувала імена тих, хто поліг в ім’я Перемоги. Ця пам’ять незгасна – вона у наших серцях.
Саме тому в школі №2 започатковано проект «Шлях поколінь. Війна – мир…». Учні школи досліджують минуле свого роду, своєї Батьківщини. Прадід – учасник Другої світової, дід – воїн афганець, батько  - воїн АТО. Внуки, діти пишаються своїми рідними та на їх прикладах вчаться бути патріотами.
Наприклад: прадідусь Колодяжних Володимира та Дарини – Мусийко І.І воював на чотирьох фронтах, був командиром вогневого протитанкового дивізіону. Учениці 4класу Куцої Марії – прадідусь Нирченко В.П. воював у складі танкової бригади водієм – механіком. Брав участь у звільнені Румунії, Австрії, Угорщини. Прадідусь Лівіцької Влади - Ткаченко В. був зв’язковим на Тегеранській конференції. Президент Леонід Кучма власноруч вручив йому орден Богдана Хмельницького. Лейтенант Великої Вітчизняної війни Барило П.С. – прадідусь Рогозовець Дарини - захищав Вітчизну та був тяжко  поранений під час бою під Ярославлем у 1942році.На знак шани  загиблого героя його ім’я  викарбовано на меморіальній дошці в Кагарлицькому парку.
Мартисевич І.О. – дідусь Ковровського Ігоря, має безліч нагород : орден ВВ війни І ступеня, дві медалі «За відвагу» ,також медалі «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Японією». Був кулеметником 150–го гвардійського стрілецького полку другого  Білоруського фронту.
Подвиги, здійснені нашими воїнами, зробили їх героями, а всенародна пам’ять – безсмертними. Біографії, фронтові долі полеглих у боях стисло викладені у нашому проекті, але за кожним з них – людське життя,нерідко яскраве і талановите, безжалісно обірване у розквіті сил. Нехай же воїни залишаються для нас молодими,чистими душею, сильними духом, красивим у вчинках.
Народ, осяяний історичною пам’яттю, - нездоланний. Ми мусимо знати і не забувати ціну війни і перемоги.

Козацька Покрова